ПРОКРУЖА́ТИ, а́ю, а́єш, док., розм.

1. перех. і без додатка. Док. до кружа́ти 1.

2. перех. і неперех. Кружати якийсь час. Прокружали [Пацюк, Лушня та Матня] цілісінький день за останні гроші (Мирний, II, 1954, 204).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 209.