ПРОКРЕ́СЛЮВАТИСЯ, юється, недок., ПРОКРЕ́СЛИТИСЯ, иться, док., рідко.

1. Ставати видним, помітним, різко виділятися на тлі чого-небудь; окреслюватися. Він [літак] швидко набрав височінь, виразно прокреслюючись на тлі темної хмари, зробив коло над аеродромом і ліг курсом на схід (Перв., Дикий мед, 1963, 500).

2. тільки недок. Пас. до прокре́слювати 1. Контури майбутньої фрески прокреслювалися чим-небудь гострим по свіжій штукатурці (Загреб., Диво, 1968, 470).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 208.