ПРОКРЕКТА́ТИ, екчу́, е́кчеш.

1. Док. до кректа́ти. — У вашому віці я теж віддавав перевагу сигаретам, — прокректав Черчілль (Загреб., Європа 45, 1959, 176).

2. Кректати якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 208.