ПРОКОПИРСА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.

1. Док. до копирса́ти. * Образно. Попрохав [Кабанець], хто б може з ним спрягся та й прокопирсали ті десятин з п’ять (Мирний, IV, 1955, 211).

2. також без додатка. Копирсати якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 206.