ПРОКО́ВУВАТИСЯ, ується, недок., ПРОКУВА́ТИСЯ, ує́ться, док.

1. техн. Піддаватися обробці куванням (про метал). Підняли ковачі удвох кричу [крицю] на ковадло і почали бити молотами. Крича зсідалася, проковувалася (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 452).

2. тільки недок. Пас. до проко́вувати.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 204.