ПРОКО́ВУВАННЯ, я, с., техн. Дія за знач. проко́вувати 1. Залізо піддавали багаторазовому проковуванню, розпікаючи його до червоного жару в ковальському горні (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 418).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 204.