ПРОКО́ВТУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. теп. і мин. ч. до проко́втувати. Слина змочує те, що сухе, змащує проковтувані маси, нейтралізує хімічне діяння речовини (Фізіол. вищої нерв. діяльн., 1951, 11).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 204.