ПРОКИП’ЯТИ́ТИ, ячу́, яти́ш, док., перех. Дати прокипіти чомусь; продержати якийсь час у рідині, що кипить. Закінчивши огляд, Глаша прокип’ятила шприц (Бойч., Молодість, 1949, 349).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 199.