ПРОКА́ЗНИЙ, а, е. Прикм. до прока́за; // у знач. ім. прока́зний, ного, ч., рідко. Хворий на проказу. Втягуючи проказних в роботу, в суспільне життя, професор дає їм велику радість, дає їм змогу почувати себе людьми (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 47).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 194.