ПРОЗРІ́ННЯ, я, с. Дія і стан за знач. прозрі́ти. Як жаль, що я пройшов немовби півсліпим Ті роки, майбуттям вагітні величавим! Але в прозріння день я зрозумів той дим, Що крив сучасників завоєм кучерявим (Рильський, Поеми, 1957, 269); Найбільшого розмаху сатира В. Самійленка набирає в період російської революції 1905-1907 років. Загальне піднесення революційного руху, революційне прозріння народу надихають поета на гострі сатиричні твори (Вітч., 2, 1964, 166); Уралов почував, що втіхи не знайде, примирення з нещастям не буде і що.. здобуте в горі прозріння не переставатиме терзати його (Гончар, Тронка, 1963, 306); Зійшлись [поети] над морем в вечір цей І довго й жадібно вдивлялись У буревісну далечінь, Неначе в блискавках прозрінь Їм дальні роки розкривались (Бажан, Роки, 1957, 289).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 187.