ПРОЖЕ́РНИЙ, а, е, розм. Те саме, що проже́рливий. * Образно. Вихор скажений бушує все зліше, Завиє, застогне, здригнеться, засвище… Хитається кроква… Чорніє земля Та пащу прожерну на них роззявля (Граб., І, 1959, 509).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 179.