ПРОЖА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОЖА́РИТИ, рю, риш, док., перех.

1. Жарити (у 1 знач.) до повної готовності.

2. спец. Піддавати що-небудь дії високої температури з метою очищення, дезинфекції, гартування і т. ін. Можна прожарювати грунт [з метою знезараження] на жаровнях, змочивши його попереду водою (Шкідн. і хвор.. рослин, 1956, 239).

3. Дуже прогрівати що-небудь (про теплові промені).

4. тільки док., також неперех. Жарити (у 1, 2 знач.) якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 178.