ПРОДУ́ХА, и, ж., рідко. Те саме, що про́дух 1. Пан з паничем полізли під будку, накинули на ноги бараницю, нагорнули ще й поверх неї сіна, щоб не було ніякої продухи (Крим., Вибр., 1965, 391); * Образно. Сонце сьогодні цілий день шукало продухи в небесній кризі, іноді воно, здрібніле за зиму, ребром вибивалося на поверхню і відразу ж зникало (Стельмах, І, 1962, 156).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 176.