ПРОДИ́МЛЮВАТИ, юю, юєш і ПРОДИМЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОДИМИ́ТИ і ПРОДИМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. продимля́ть; док.

1. док. тільки продими́ти, перех. Насичувати або наповнювати димом; покривати, забруднювати кіптявою.

2. док. тільки продими́ти, перех., розм. Пров’ялювати в диму, готуючи в їжу (рибу, м’ясо і т. ін.).

3. тільки док., неперех. Димити, диміти якийсь час.

4. тільки док., неперех., перен., розм. Проїхати, пройти, випускаючи дим, залишаючи димний слід.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 168.