ПРОДИКТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до продиктува́ти. Нариси П. Козланюка продиктовані серцем вірного сина свого народу, серцем патріота соціалістичної Вітчизни (Літ. газ., 7.IX 1950, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 168.