ПРОГУТО́РИТИ, рю, риш, док., діал. Гуторити якийсь час. Чималу годину знов прогуторили [Одарка й Карпо] (Мирний, III, 1954, 111).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 164.