ПРОГУ́РКАТИ, аю, аєш, док., розм.

1. Док. до гу́ркати. Пройшли вартові. Кулеметні колеса Прогуркали, плещучись в бризках води (Бажан, Роки, 1957, 246).

2. Гуркати якийсь час.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 164.