ПРОГНИВА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до прогнива́ти. Це була страшна несподіванка, — страшна для банкірів, царів і попів, страшна для збанкрутілих верховодів прогниваючої Європи (Тич., Магістралями життя, 1941, 113).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 152.