ПРОГИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., перех. Дією ваги або сили робити в чому-небудь вгин або вигин. При гальмуванні [автомобіля] верхній кінець важеля натискає на шток і.. прогинає діафрагму, а разом з нею і коромисло вниз (Підручник шофера.., 1960, 268); Чорний кіт вистрибнув з бур’яну, присів, прогинаючи спину (Гуц., Скупана.., 1965, 123); Щось змінилося в ній.. Але щось лишилося в ній і від тієї Марини. Так само прогинає на лівій щоці ямочку усмішка, той самий нервовий порух плечей (Мушк., Серце.., 1962, 119).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 149.