ПРОГА́ЛИНА, и, ж.

1. Проміжок між чим-небудь. Носять [люди] каміння і замуровують прогалину (Л. Укр., І, 1951, 455); Підскочив [Панько], ухопився руками за вершок і, соваючи босими ногами по брамі, зачіпав нігтями за цвяхи, за прогалини межи дошками (Март., Тв., 1954, 165); У кузові стояли ящики з консервами, між ними в прогалинах насипом лежала морожена слизька риба (Голов., Тополя.., 1965, 12).

2. Просторе, вільне від дерев, хлібів, іншої рослинності місце на узліссі, серед лісу, в саду, в полі і т. ін.; велика галява. Сів [Павло] на коня й пустився на прогалину, що була серед квітів у царському саду (Три золоті сл., 1968, 110); Молода компанія перебігла його [садок] і розсипалась на широченькій прогалині перед домом, серед квітників (Н.-Лев., IV, 1956, 86); З лісу на прогалину виходять дядько Лев і небіж його Лукаш (Л. Укр., III, 1952, 193); Коли взяти вбік до лісового озера, дерева рідшають, відкриваючи чималу прогалину (Стельмах, І, 1962, 217); // Голе, позбавлене льодового покриву місце на поверхні води. У величезних прогалинах чистої води з’ явилось багато морського звіра (Трубл., Крила.., 1947, 16); Біля правого, крутого берега Дніпра утворилась широка прогалина, чиста від криги (В ім’я Вітч., 1954, 65).

3. перен. Упущення, пропуск, вада. Юзя почала надолужувати.. прогалини в своїй науці й вихованню (Л. Укр., III, 1952, 662); Ми, комуністи, завжди тверезо і критично оцінюємо досягнуте, сміливо викриваємо недоліки і прогалини в роботі, щоб швидше їх ліквідувати, щоб працювати ще краще, ще наполегливіше в ім’я повної перемоги комунізму (Матер. XXII з. КП України, 1961, 90); // Недолік, недоробок, хиба. На жаль, в ділянці збирання і вивчення робітничого фольклору у нас зроблено ще мало, і прогалину цю треба якнайдіяльніше заповнити (Рильський, III, 1956, 146).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 147.