ПРОВІ́ТРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРОВІ́ТРИТИ, рю, риш, док., перех.

1. Очищати, освіжати (звичайно приміщення) припливом свіжого повітря. Вона йому догоджала в усьому.. Після прибиральниці вона сама розставляла стільці, провітрювала кімнату (Хижняк, Тамара, 1959, 82); Щоб знизити температуру зерна, особливо коли воно з підвищеною вологістю, треба систематично провітрювати зерносховища (Колг. Укр., 2, 1957, 13); Мене втомили люди. Мені докучило бути заїздом, де вічно товчуться оті створіння, кричать, метушаться і смітять. Повідчиняти вікна! Провітрить оселю! (Коцюб., II, 1955, 223); Коли Гнат відкрив двері, в лице йому вдарило застояним повітрям, але він.. не звертав уваги і навіть не відкрив вікна, щоб провітрити свій кабінет (Тют., Вир, 1964, 64); // Піддавати що-небудь дії свіжого повітря, сонця (для освіження, запобігання псуванню і т. ін.). Викинула стара одіж провітрювати (Головко, II, 1957, 192); Водорості сушать під промінням сонця, провітрюють (Веч. Київ, 13.XI 1968, 4); — Нащо ти надіваєш усі квітки та стрічки?.. — Хочу трохи провітрить, — сказала Мотря (Н.-Лев., II, 1956, 275); Треба одяг перетрусити, килими провітрити (Кучер, Чорноморці, 1956, 240).

2. розм. Давати можливість провітритися (у 2 знач.). Івась побіг провітрювати коня (Мирний, І, 1954, 177); Свіжа ніч, міцний чай зовсім провітрили паничів (Н.-Лев., І, 1956, 357); — Киньте киснути, Євгене Вікторовичу. Я провітрити вас забрав (Ле, Міжгір’я, 1953, 355).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 137.