ПРОВІЙНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до провіва́ти. Неначе вітер провійнув в її серці (Мирний, ІІ,1954, 293).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 135.