ПРОВИ́СЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до прови́снути.

2. у знач. прикм. Який обвис або прогнувся під дією власної ваги. Ворон опустився на провислий дріт високовольтної лінії (Мушк., День.., 1967, 88); За промерзлою стіною корчми з провислим сволоком, що чудом уціліла на узбочині шляху, стугонів вітер (Кочура, Зол. грамота, 1960, 388).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 132.