ПРО́ВЕСЕНЬ, сня, ч., рідко. Те саме, що про́весна. Провесень. Все Задніпров’я в сонячній повені (Рад. Укр., 9.III 1964, 2); * Образно. Зійде щастя провеснем надій, На світанку прошумить садами За твоїми юними літами, Друже мій і побратиме мій! (Шпорта, Вибр., 1958, 91).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 131.