ПРОВЕРТА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПРОВЕРНУ́ТИ, верну́, ве́рнеш, док., перех. і без додатка, розм.

1. Те саме, що поверта́ти 1. Мені вже як пити, то.. щоб у ній [чаші] кулаком вільно провернув. Ото по мені! (Загреб., Диво, 1968, 115).

2. перен. Швидко здійснювати, проводити (роботу, діло і т. ін.). — Ячейку [комсомольську] якраз у селі створюємо — пішов би, провертав би ти оце серед них [селян] діла (Гончар, II, 1959, 155).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 130.