ПРОВАЛЬЦЬО́ВАНИЙ, а, е, техн. Дієпр. пас. мин. ч. до провальцюва́ти. Він повертається і йде.. до ножиць, що ріжуть з провальцьованої сталі блюме [металеві болванки] (Кундзич, Пов. і нов., 1938, 37).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 129.