ПРОВАЛИ́ТИ¹ див. прова́лювати.

ПРОВАЛИ́ТИ², валю́, ва́лиш, док., заст., розм. Валом пройти мимо кого-небудь. Юрба провалила тим часом мимо Петра (П. Куліш, Вибр., 1969, 141); Уся купа бігцем, мов стадо волів, провалила поуз нього (Фр., VII, 1951, 350).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 128.