ПРОБУ́ДЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до пробуди́ти. Неначе пробуджені від сну надзвичайністю того, що сподіялось, люди набули раптом немовби нового бачення світу (Довж., І, 1958, 93); В печінці штучно пробуджених ховрахів значно знижений вміст фосфору (Укр. біох. ж., XXI, 2, 1949, 168); 27-го лютого 1917 р. російський пролетаріат разом з пробудженою ходом воєнних подій частиною селянства і з буржуазією скинув монархію (Ленін, 35, 1973, 376); Вони [сили] окрилювали юнака, пробуджені величним містом (Полт., Повість.., 1960, 374).

2. у знач. прикм., перен. Який пробудився. Легенький свіжий подих пробудженої природи.. торкався і його розпаленої душі (Речм., Весн. грози, 1961, 137); Він безсило злоститься; темна, раптом пробуджена злоба клекотить в його голосі (Ю. Янов., IV, 1959, 105).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 125.