ПРОБА́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до проба́чити; // проба́чено, безос. присудк. сл. І ніщо не кінчається, і нічого ще не пробачено (Кор., Вогонь, 1968, 12).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 112.