ПРОБАВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПРОБА́ВИТИ, влю, виш; мн. проба́влять; док., перех., розм., рідко. Марно витрачати час; гаяти. Заплітаю [панночці] коси — не так! Знов розплітую та заплітаю, — знов не так! Та цілий ранок на тому пробавить (Вовчок, І, 1953, 109); Тепер зважила, що виїду в п’ятницю.. на Довгополе, а звідти, пару днів пробавивши, до Вижниці (Л. Укр., V, 1956, 369).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 111.