ПРИ́ЯЗНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до при́язний. У нього були до неї почуття приязності, певної поваги, але не кохання (Епік, Тв., 1958, 98); Відвертий погляд його привітних очей, приязність у розмові відразу створювали хороше враження, як про людину щиру, сердечну (Хижняк, Невгамовна, 1961,100).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 107.