ПРИШПИ́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ПРИШПИЛИ́ТИ, пилю́, пи́лиш, док., перех.

1. Приколювати, прикріплювати що-небудь за допомогою чогось загостреного. Гостей з’їжджається дедалі більше. Панна Маня.. пришпилює гостям букети (Мак., Вибр., 1954, 24); Помідори висаджують.. похило, а стебла їх пришпилюють до грунту, щоб вони не торкались скла рам (Овоч. закр. і відкр. грунту, 1957, 92); Засміявся [Микола], а потім поважно пришпилив значок до тужурки (Вас., Вибр., 1954, 222); Розшнурував [лектор] теку, пришпилив на дошці репродукцію (Вол., Місячне срібло, 1961, 289); * Образно. Вогонь наших кулеметів і гармат пришпилив фашистів до землі (Кач., Вибр., 1953, 410).

2. кого, кому що, перен., розм. Звинувачувати кого-небудь у чомусь; ловити кого-небудь на чомусь недозволеному. Знай Левка костить [Тимоха], та прикладки йому прикладає, і чого за ним і зроду не бувало, те йому так і пришпилює, мов шпилькою (Кв.-Осн., II, 1956, 264); — Як ви думаєте, чим їх [ледарів] можна спинити? — ..Громадську думку створити… От будеш в газету писати — і демагогів пришпили (Хижняк, Невгамовна, 1961, 225); [Гуральський:] Підпільні гуртки розмножуються.. по селах.. Треба влізти всередину, познайомитись з цілою організацією, з усіма проводирями, докладно вивідати все і — як у наших руках буде ціла сітка осередків в повіті — тоді ми пришпилимо їх (Ірчан, І, 1958, 168).

◊ Пришпи́лювати (пришпили́ти) кві́тку (ла́тку) кому — те саме, що Пришива́ти (приши́ти) кві́тку (гапли́к) (див. пришива́ти). Ятрівка.. таку квітку пришпилить, що і через тиждень сорому не збудеш (Кв.-Осн., II, 1956, 227); — Усякий думає: «Пришпилюють мені латки, давай буду й я пришпилювати іншим!» (Фр., VII, 1951, 200).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 104.