ПРИШПИ́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пришпили́ти. Чорна густа коса обкручувала голову.. і була пришпилена великими шпильками (Н.-Лев., І, 1956, 382); На столі рівними стовпцями лежать книги, учнівські зошити, далі біліє пришпилений лист паперу — недокінчений план села (Стельмах, Хліб.., 1959, 361); // пришпи́лено, безос. присудк. сл. На столі дошка, а до неї пришпилено папір (Донч., V, 1957, 35).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 104.