ПРИШЛЯХОВИ́Й, а́, е́. Який міститься, розташовується біля або поблизу, уздовж шляху, понад шляхом. — Чиє військо? — запитав [Пушкар] у пришляхової охорони, яка спинила його (Ле, Хмельницький, І, 1957, 93); У Бершаді ми побачили розчищені полезахисні та обкошені пришляхові смуги, добре оброблені й обсіяні краї полів (Хлібороб Укр., 3, 1968, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 104.