ПРИШИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приши́ти. Теліпались довгі кінці пояска, пришитого ззаду до шлафрока (Н.-Лев., II, 1956, 30); Гай квапливо розстебнув гімнастьорку і дістав з кишені, пришитої зсередини, маленький складений учетверо папірець (Гончар, III, 1959, 38).

Мов (як, немо́в і т. ін.) приши́тий хто — хтось не відходить від кого-, чого-небудь, Їй не страшно було, коло неї, мов пришитий, надежний [надійний] провожатий (Мирний, І, 1954, 219); Софія заходилася прибирати в кімнаті. Микола ходив за нею, як пришитий (Дім., Ідол, 1961, 82).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 103.