ПРИШЕ́РХЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до прише́рхнути. Запалало багаття,.. відбиваючись у пришерхлій від заморозку калюжі (Коз., Сальвія, 1959, 207).

2. у знач. прикм. Шершавий. Із пришерхлої землі витикалася мідна копійка (Панч, На калин. мості, 1965, 14); Іхні [опеньків] ноженята були окутані мохом, на пришерхлих голівках відпочивала роса (Стельмах, Правда.., 1961, 463).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 102.