ПРИШЕЛЕ́ПУВАТІСТЬ, тості, ж., фам. Властивість за знач. пришеле́пуватий. Він добре знав сільського чередника Івашка, і, згадавши про його недорікуватість та пришелепуватість, Панас Петрович не міг не подумати про свої двадцять років учителювання в цьому селі (Епік, Тв., 1958, 427).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 102.