ПРИЧЕ́ТНИЙ, а, е, до кого — чого, рідше кому, чому. Який має безпосереднє відношення до якої-небудь справи або до когось. Жду-жду, одповідають: «Ваше діло передано на дослідування, бо ще знайшовся один причетний до його» (Тесл., З книги життя, 1949, 78); Сагайда від душі радий йому, як радий усьому па світі, що якоюсь мірою причетне до його першого друга, до Брянського (Гончар, III, 1959, 329); Усім, хто причетний до виховання молодого покоління, відомо, як багато важить в системі формування свідомості наших дітей, молоді вивчення рідного краю (Літ. Укр., 31.І 1964, 1); Окремі частини [матерії], як відособити їх, не причетні чуттям організму (Зеров, Вибр., 1966, 185); // у знач. ім. приче́тний, ного, ч.; приче́тна, ної, ж.; приче́тні, них, мн. Людина, яка має безпосереднє відношення до якої-небудь справи або до когось. Він одержав приватного листа від графині Евеліни і згори на чистому полі написав: «Вчинити слідство уважно. Винних і причетних суворо покарати» (Рибак, Помилка.., 1956, 257).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 97.