ПРИХИ́ЛЕЦЬ, льця, ч., заст. Прихильник. — Подякуй од мене у Варшаві панам, моїм щирим прихильцям,.. — сказав Єремія (Н.-Лев., VII, 1966, 212).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 80.