ПРИХВА́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПРИХВАТИ́ТИ, хвачу́, хвати́ш, док., розм. Те саме, що прихо́плювати. — Цю ніч я ще переночую вдома — не прихватив із собою нічого з одежини, а ночі вже холодні (Вас., II,1959, 74); — Грибкового Петра не забудьте прихватити, бо хто ж викладатиме ожереди (Ле, В снопі..,1960, 30); — Ну, то хоч патефончика прихватіть, — з жалем дивився на лишки моїх грошей завмаг. І я взяв патефон (Збан., Малин. дзвін, 1958, 156); Волторник прихватив за наші гроші пляшку горілки (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 13); Сліпуче квітневе сонце вигрівало сходи, земля розбухала, розкисала, вночі прихвачували морози (Горд., Дівчина.., 1954, 17); Ранками долину заволікали густі тумани. Коли ж не було туману, тоді прихвачували заморозки (Чорн., Визвол. земля, 1959, 197).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 79.