ПРИ́ТЬМА́, нрисл., розм. Те саме, що при́тьмо́м. Притьма забив чопа в бочку (Сл. Гр.); Увесь край дивувався, що які лицарі, які магнати залицялись за княгівну, а вона ні на кого не глянула, а.. миршавого і вже немолодого притьма покохала (Стор., І, 1957, 368).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 77.