ПРИТУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до притуши́ти. Притушений вогонь; У свіжому вітряному гомоні вчувалися притушені далекі гупання (Ле, Ю. Кудря, 1956, 160); Вдалині синів Дніпро, над ним здіймались правобережні гори, в долинах, у садах, — ще зелених, але не в свіжих, а вже в серпневих, притушених фарбах, — біліли села (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 344).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 74.