ПРИТУ́ХЛИЙ¹, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до приту́хнути¹. * Образно. Розворуш наші груди холодні, Запали в них притухлий огонь, Щоб рятунок знайшли ми з безодні, Не стояли в борні осторонь! (Граб., І, 1959, 330); Пірнала, полоскалася [Надія], подовгу нерухомо лежала на воді.. Вже зовсім надвечір повернулась на берег. Трохи обсохла на притухлому сонці (Баш, Надія, 1960, 157).

ПРИТУ́ХЛИЙ², а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до приту́хнути². Притухла риба.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 74.