ПРИТУПЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., чим і без додатка, розм. Те саме, що приту́пувати. Сміятися йому хочеться. І то ще як. Розповісти цілу історію цій малій [дівчині] і реготатися разом з нею так, щоб аж ногами притупцьовувати (Вільде, На порозі, 1955, 36); Він забував про все, коли парубки і дівчата, заливаючись веселим сміхом, притупцьовуючи підборами, хвацько, гульвісно танцювали польку, збиваючи над возами хмару куряви (Рибак, Помилка.., 1956, 153); Гнатові теж свербіло потанцювати, але в нього ще боліла рука, тому він тільки притупцьовував ногами (Тют., Вир, 1964, 210).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 73.