ПРИТУ́ПУВАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. приту́пувати. Від зневажливого притупування.. у Сергія все тремтіло всередині (Мушк., Чорний хліб, 1960, 119).

2. Те саме, що приту́п. Елементи білоруського танцю: основний крок, притупування, біг потрійним кроком (Худ. гімнаст., 1958, 53).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 73.