ПРИТУМА́НЮВАТИ, ює, недок., ПРИТУМА́НИТИ, нить, док., перех. 1. Трохи оповивати, огортати що-небудь туманом, димом, імлою і т. ін., роблячи його не зовсім видним; // безос. Ой звечора дрібний дощ ішов, А к півночі притуманило, А к світові приморозило (Укр. нар. пісні, 1, 1964, 89).

2. перен. Робити що-небудь не зовсім ясним, чітким, виразним (про спогади, думки тощо).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 72.