ПРИТУ́ЛИСЬКО, а, с., діал. Притулок. Що далі, то все більше каміння.., вищі сосни, дикіші хащі. Ведмежі житла, лисячі нори, вовчі притулиська (Хотк., II, 1966, 317); Щораз більше набирав [Забейко] переконання в тому, що мала [дівчина] з якихось причин втратила дах над головою і тепер шукає собі притулиська на ніч (Вільде, На порозі, 1955, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 70.