ПРИТРУ́ШЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до притруси́ти. Вагонів уже було не впізнати: сміття повимітано, підлоги вимиті, прошпарені окропом і, як у хаті хорошої господині, притрушені свіжою степовою травою (Гончар, II, 1959, 309); Біля клубу Галина звернула праворуч і пішла садками, притрушеними снігом, як цвітом (Зар., Світло, 1961, 15); // притру́шено, безос. присудк. сл. Зверху помащено [коржика] та притрушено червоним маком… (Коцюб., І, 1955, 131); Люди їздять по набережній на санках.. їздити, властиве, зовсім нема по чому, бо снігу того ледве притрушено (Л. Укр., V, 1956, 214).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 69.