ПРИТРА́ПИТИСЯ, иться, док., безос., діал. Трапитися. — Як же ж ви виглядаєте?.. Чи вам притрапилось яке нещастя? (Фр., IV, 1950, 171); Що їй могло тут притрапитись? Вона перебігла думками всі можливості лиха й не найшла його (Коб., III, 1956, 500); — Я боялася, що з вами, може, щось погане притрапилося. Я так боялася за вас, Бронку (Вільде, III, 1968, 171).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 68.