ПРИТО́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до приточи́ти. Вискакував [Ванько] на вулицю — погратися з дітворою чи перед людьми похвалитись чобітками, дарма що приточені халявки на них красувались латками усіх кольорів (Стельмах, І, 1962, 207); Ваша історія з сойкою зовсім не до речі приточена (Фр., IV, 1950, 358).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 7. — С. 68.